Твір на тему Пісня душа мого народу

Українська пісня - це бездонна душа українського народу
    
     Українська пісня - це бездонна душа українського народу
     О. Довженко
    
     Українська пісня — це частина духовного життя народу і вона незалишає його ні в радості, ні в смутку, крок у крок слідує за ним віддитинства до старості. З піснею на вустах він не тільки відзначає свята,не тільки прикрашає народні обряди, а й також славить свої перемоги наворогом:
    
     Як вдарили з семи гармат
     Усереду вранці —
     Накидали вороженьків
     Повнісінькі шанці!
    
     Кожне своє враження, кожне переживання людина виливала в пісні.Релігійні почування висловлюються в лірницьких піснях; тяжка праця насвоїм власнім полі — в обжинкових та косарських піснях («Ой любо тамило»); ще тяжча праця на панських ланах — у кріпацьких («У неділюрано-вранці», «Яром, хлопці, яром»); мандрівки за заробітком — учумацьких та бурлацьких («їхав, їхав та чумак Макара», «Зібралися всібурлаки»); туга за ріднею та Батьківщиною на чужині — у рекрутських («Ойне жаль мені ні на кого»); щасливе або безнадійне кохання, суперництво,життя за нелюбом, підступність злої свекрухи, краса природи — вліричних та родинно-побутових піснях («Цвіте терен, цвіте терен», «А я вбатька росла», «Била мене мати»).
     Духовне життя людини знайшло вираження у народних піснях і маєформу яскравих епітетів, що повторюються (чисте поле, червона калина,зелений явір, красна дівчина, вірний кінь, бистра річка та ін.).
     Про красу і силу народних пісень із захватом писало багатоукраїнських письменників. Іван Франко казав у «Мойсеї»: «Задармо в піснітвоїй ллється туга і сміх дзвінкий і жалощі кохання, надій і втіхисвітляная смуга?» О. Дей висловив це по-своєму: «Українська народнапісенність — дорогоцінне надбання поетичного генія трудового народу,невянуча окраса його духовної культури».
     Залишки давнини серед українських народних пісень найбільше зберегли пісні обрядового характеру:
    
     Іди, іди дощику,
     Зварю тобі борщику
     В поливянім горщику!
    
     Велика частина цих пісень звязана з порами року (колядки,щедрівки, веснянки) — «Щедрий вечір, добрий вечір», «Зеленеє жито». Вколядках та щедрівках народ звеличує господаря та його родину, в них цілюди зображуються гарними, багатими, щедрими, здоровими, привітними, вяких «радісно на серці, повно на столі». Такі пісні повинні булинакликати щастя і всілякі блага на двір господаря, тому що співали їхвід щирого серця, з чистими думками.
     Дуже цікавими з обрядових пісень є русальні та купальськіпісні, які супроводжувалися танками, ворожінням та іншими дійствами.Через обрядові пісні пізнається світогляд наших пращурів із тих часів,коли люди поклонялися дохристиянським богам — Перуну, Дажбогу, Ладі таіншим.
     Із пісень родинних ми дізнаємось, яке місце в житті попередніх поколінь по сідала родина та різні сімейні турботи:
    
     А чужа сторона
     І без вітру шумить, —
     Чужий батько, чужа мати
     І не бють, то болить.
    
     Із історичних пісень — про важливі історичні події, які переживав народ:
    
     Ой Морозе, Морозенку,
     Ой да ти славний козаче!
     За тобою, Морозенку,
     Вся Вкраїна плаче!
    
     З українських пісень ми бачимо, як глибоко народ відчував красужиття. Народні пісні криють у собі таку силу уяви та багатство щирихпереживань, що стали джерелом натхнення поетів та письменників. Своюнайкращу повість «У неділю рано зілля копала» Ольга Кобилянськапобудувала на відомому мотиві народної пісні «Ой не ходи, Грицю, та й навечорниці». Використовуючи сюжет цієї ж пісні, Ліна Костенко створилароман у віршах «Маруся Чурай». Але народні пісні не тільки надихалилітераторів, вони, перш за все, звеселяли сірі будні українців, булирозрадою в тяжку годину, поліпшували настрій, полегшували важку працю.
     Наш народ має багату скарбницю пісень, казок, легенд,переказів, дум, якими можна пишатися як райськими квітами. Деякі з нихпройшли крізь довгі століття і ще сьогодні причаровують блискомдорогоцінних самоцвітів.