Аналіз вірша "життя іде і все без коректур" Ліна костенко

Збірка І.Франка «Зів’яле листя» побачила світ 1896 року. У цій збірці інтимноїлірики перед нами постає цілий життєвий цикл  кохання ліричного героя –від зародження до загибелі. Вірші здебільшого носять автобіографічнийхарактер - через гірке нерозділене кохання до жінки в реальному життідовелося пройти й славетному Каменяреві.Збірка складається з трьох циклів – жмутків за визначенням самого автора. Перший жмутокрозповідає про зародження кохання, пронизаний мотивами подиву, радості,наповненістю життям. Чари любові захоплюють ліричного героя цілком,сповнюють його душу світлими та тремтливими думками й почуттями,незважаючи на те, що вона нерозділена.У другому жмутку любов ліричний геройдивиться на свою любов відсторонено, ніби вона стала якимосьабстрактним явищем. Обриси реальної дівчини розмиваються, залишаєтьсялише якийсь вигаданий образ, що живе десь у свідомості. Кохана дівчинанабуває загальних рис, як і стосунки між ними. У цьому жмуті поезіїнагадують фольклорні твори, вони витримані у схожих розмірах та ритмах.Автор використовує багато притаманних народнопісенній творчостіепітетів, порівнянь, заспівів:Золоті зорі в небеснім морі
Моргають серед ночі,
Та над всі зорі внизу і вгорі —
Її чорнії очі («Зелений явір, зелений явір»).Та ліричний герой і сам починає розуміти, що його почуття вже давновтратили свій реальний об’єкт, залишився лише біль, невдоволення,смуток, проте він так звик до свого кохання, що не в силах йоговідпустити, бо це спустошить його душу:Я не тебе люблю, о ні,
Люблю я власну мрію,
За неї смерть собі зроблю,
Від неї одурію («Я не тебе люблю, о ні»).Третій жмуток пронизано мотивами розпачу,безвиході, марності життя з сердечних болем, бажанням покінчити зсобою та своїми стражданнями. Ліричний герой звертається до матері,просячи пробачення за гріх, що збирається зробити, але ніяк не можесправитися зі смутком в душі. У нього втім ще є сили на самоіронію. Лірика «Зів’ялого листя» глибоко психологічна, дуже щира йвідверта, з самоаналізом найпотаємніших людських почуттів. Те, що автор зміг зробити настільки інтимні переживання здобутком мистецтва,розкритися перед іншими, характеризує його як дуже хоробру та зрілулюдину.