Переказ тексту"Г.Сковорода-людина,мислитель,митець"

Пошук людиною щастя в житті, прагнення героїв до самопізнання тасамовдосконалення, боротьба тілесного та духовного начал, доланняпристрастей, шукання Бога, інше. Окрім того картина світу будується запринципами антронокосмічного вчення Сковороди про “три світи та двінатури”: макрокосм, мікрокосм, світ біблійних символів, видиме таневидиме, пізнане та непізнане, тілесне та духовне. Через це йкажемо: - промовля герой прози Валерія Шевчука, - світ видимий, творенийнами, і світ невидимий. Світ видимий, творений нами, - це міста, села,будівлі, речі, одежа, приладдя, й знаряддя, зброя й начиння – все намизроблене, воно живе в часі часом довше люди6ни, але, як і вона,приречене на загин. Світ же невидимий - це наші вчинки, дії, думки,помисли, добродійність і лиходійність, які існують у вічномузапереченні, змаганні й боротьбі, з чого й витворюється вода життя. чиінакше сік життя, енергія, в одній людині бере гору лихе, в іншій добре,але немає людини тільки лихої чи тільки доброї, тільки добрий – неживе, а тільки лихий – гине”. Тенстотворча стратегія, такимчином, є інваріантом, художнього перекладу” спадщини Т.Сковороди,електрополяцією вчення (ідей, мови, знаків) філософа у художнійструктури. Особливого значення в прозових творах Валерія Шевчукаварто надання категорії ємності, пізнання людиною внутрішнього світуінших через співпереживання. Зважаючи на особливий інтерес письменникадо минулого, його “оживлення” потребує фокусування уваги на життіреально-історичних, відомих сучасності, постатей. Там, у повісті “Бісплоті” головним героєм є ієромонах Климентівй Зіновієв, оповіданні “Учереві апокаліптичного звіра” – Григорій Сковорода, фрагментарнозгадується Іван Велишовський, Самійло Величко, Дмитро Туптало, тощо уінших. В усіх цих творах бачимо спробу автора проникнути в надрасвідомості визначних мужів, долучитись до їхніх роздумів, страждань. Сюжетоповідання “ героїв апокаліптичного звіра” запозичений із листаГ.Сковороди до М.Ковалинського, в якому автор описує зустріч тарозмову з ченцем, якого переслідує дивна хвороба, виникнення якоїпояснював певними життєвими трагедіями: витрата дружини, дітей. З тогочасу він завжди шукав самотності, а юрба стала для нього нестерпна.Сковорода переконаний, що його мучить демон печалі, якого називає“бісом” меланхолії. В процесі розмови з ченцем Григорій Савич відчув, що“біс” переходить в нього, і резюмує: “Дуже важливе значення має, з нимщоденно спілкуєшся і його слухаєш. Поки ми їх слухаємо, ми цей дух всебе вбираємо” далі переповідає два сни, які приснилися йомунаступної після зустрічі з ченцем ночі, останній з яких допомігзвільнитися від “біса”. Отже, вважає Сковорода, він побував “у черевіморського звіра”, якого називає апокаліптичним. Ця історія у більшрозлогій формі стає сюжетом Шевчукового оповідання. Відчутно, що авторпрагне ідентифікувати час, простір, переживання героя до власних. Водночас,уже в листі Сковороди вловлюється проблематика, яка пізнішерозгортатиметься в екзистенційному дискурсі, сисне предметомзосередження уваги оренноменології. Зокрема “взаємовплив тавзаємозв’язок “я/інший”, агресія “іншого” щодо свободи “я” (передавання“біса”) ідея творення чи “будування” свого “я” через внутрішній вибір,захист власної свободи, охорона автентичності людського існування,виникнення внутрішнього роздвоєння, його осмислення та оцінка. Томуджерелами “езистенцимйної свідомості” Валерія Шевчука варто вважати нелише філософією ХХ століття (С.Крікегора, К.Ястерса, Ж.-П. Сартра, А.Камю), взаємозв’язки з якою простежує Любов Торлашинська у монографії“Художня галактика Валерія Шевчука”,а й осмислені її елементи, щоприсутні й Григорія Сковороди, якого можемо умовно назватиекзистенціалістом свого історичного часу.