Особливості ровитку укр мови

Час виникнення та основні етапи розвитку української мови 
Українська мова походить від право-слов’янської - спільної мови всіхслов’янських племен, що проіснували до VII ст. У розвитку українськоїмови виділяють періоди:·      
протоукраїнський (VII - XI ст.)·      
староукраїнський (XI - XIV ст.)·      
середньо-український (кінець XIV - початок XIX ст.)·      
новий (початок XIX і до нашого часу)


Українська культура і мова зазнали розквіту тільки у XVI столітті,коли Україна була частиною Польско-Литовського Князівства. Найвидатнішоюподією цієї доби слід вважати заснування Петром МогилоюКиєво-Могилянської Академії. За війнами Хмельницького мова зазналазанепаду. Західні землі зазнавали спольщення, південні та східні –зросійщення. Саме цей регіон потрапив під дію Емського указу прозаборону друку українських книжок. Але в Галичині у той же часукраїнську використовували в освіті та справництві.За радянського часу українська мова теоретично була головною місцевоюмовою УРСР. Але на практиці мала конкурувати з російською, якійполітика надавала привілеїв. Русифікація тривала з 1917 по 1923 рр. Далібула українізація, тобто фактично терпимість до української мови до1932 року, аж доки українство не почало переслідуватися сталінськимрежимом. Це відбувалося до 1972 року. Далі сприятливий для українцівперіод хрущовської „відлиги” (1958—1962). Відлига змінилася на помірнийпоступ витіснення мови у шелестівський період (1963—1972), а надаліукраїнська послідовно пригнічувалася під час Щербицького застою(1973—1989). Відчуття поліпшення антиукраїнської агресії відчулося зачасів Горбачовської „перебудови” (1990—1991).З набуттям незалежності українська мова від 1991 року має статусєдиної державної мови. До 67 відсотків зросла кількість населення, щовизнає українську рідною мовою, а відсоток таких, хто вважає рідноюросійську, зменшився до 24%. Систему освіти в Україні було перебудовано знапівукраїнської на переважно українську. Збільшено роль української вЗМІ та діловій сфері. Проте через брак узгодженої мовної політикиросійськомовна література переважає в сфері друкованого слова.Сьогодні українська займає за кількістю її носіїв 25-те місце. Вонатакож є третьою за поширеністю серед слов’янських мов. В Україні близько31 мільйона осіб спілкується українською мовою. І ця цифра невпиннозростає.Українська мова є мовою найбільшого корінного етносу України і поприскладні умови бездержавності української нації, мови зберегласамодостатність і стала важливим чинником возз’єднання українськихземель.Це не лише засіб спілкування, а й скарбниця духовного і культурногоспадку українського народу. Через писемну українську літературузберігається історична пам’ять і досвід нації, світоглядні й моральніцінності, національні традиції, звичаї та навички. Вона створює мовнийпростір, який є середовищем буття української нації. А без цьогосередовища нереальне саме її існування.Сутність державних заходів на підтримку української мови – це ненав’язування, а надати можливість вільно опанувати мову батьків ісвідомо вивчити мову свого громадянства.Українська мова в Україні призначена забезпечити консолідацію,єдність і вільний культурний розвиток українського народу, зберігатийого ідентичність та здоровий духовний розвиток.10 стаття Української конституції проголошує державний статусукраїнської мови, себто її обов’язкове застосування по всій територіїУкраїни органами державної влади, місцевого самоврядування, державних ікомунальних навчальних закладах, сферою обслуговування, культурою ізасобами масової інформації.Принципове значення для майбутнього мови має мовна національнасвідомість і мовна гідність. Вільне володіння державною мовою –юридичний обов’язок кожного громадянина України.Мовна політика держави спрямовується також на підтримку і збереженняукраїнської мови в середовищі українських спільнот за межами Українишляхом надання відповідної допомоги громадським об’єднанням українців,центрам української культури, культурно-освітнім закладам українців вінших державах.