Моє враження від прочитаного твору айвенго

«Айвенго» - це історичний роман. Але вивчати по ньому історію,мабуть, не слід. Цей роман є відтворенням памяті про події, а не самихподій. А спогади завжди якоюсь мірою викривлені. І з цим нічого невдієш. 
Через те навіть справжні історичніособи не такі, як були. Король Річард або його брат, наприклад.Перекривлені авторською волею і легендарні герої Робін Гуд та йоговесела компанія. А про тих, хто створений авторською уявою, нема що йказати. 
Цікаво спостерігати за розмаїттямподій, які щедро подав автор у романі. Тут усього багато. Ось приходить вбатьківський дім ніким не впізнаний син. Його впізнають тільки раби —як колись Одіссея. Повертається без почту і пишноти законний король,владу якого визнають тільки веселі розбійники Робін Гуда. Домагаєтьсякохання прекрасної єврейки лицар Храму. Інший лицар захоплює у полонсвого пораненого супротивника та осіб, які його супроводжували. 
Осьна такі події багата книга. Все це, напевно, навмисно перебільшено, алетак треба для того, щоб читач змії пристати на той чи інший бік. І ми,знаючи достеменно, що все це фантазія автора, обираємо свою позицію уінтригах, які розпочинають принц Джон та його прибічники. 
Письменник чітко дає нам зрозуміти, хто йому любий, а хто осоружний. 
РічардЛевине Серце — справжній герой і король усіх англійців. Навіть тих, хтотихесенько ласує дичиною у заповідних лісах. Усе найкраще,втілено вньому. А протистоїть йому рідний брат, який не любить свого народу табоїться його. Джон постає як іноземець, якому потрібні лише здобич івлада. 
Хрестоносець Айвенго, який все зробивдля визволення Святого Гроба і захисту свого сюзерена, протистоїтьхрамовнику, для якого нема нічого святого, крім його власних бажань табагатства. 
Можна продовжити це співставлення,але, мабуть, досить. Краще сказати, що ці люди за будь-яких умов незможуть домовитися. Як вода і вогонь. 
Саметому їхня війна буде жорстокою. Перший час перевагу матимуть темні сили.Так завжди буває. Вони перші завдають удару у вигідний для них час.Жодні моральні правила їм не заважають. Але зло завжди обертається протитого, хто його скоїв. 
Так сталося і в романі Вальтера Скотта. 
Якзавжди у пригодницьких романах, порок має бути покараний ще за життядобрих героїв. Тоді читач сам, можливо, повстане проти чла, із якимкожний із нас зіштовхується у житті. Проте це вже інша пригода й іншаісторія.