Скласти казку про щедру горобину яка підгодовує пташок

Що це за гамір надворі? Невже знову пташки бавляться в пухнастомусніжку? Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки звітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.    У  дворі  нашого будинку росте горобина. Давно вона росте,гордлива ті іноді журлива  красуня, з солодким червоним намистом. Кожноїзими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. Я  навітьне пам»ятаю коли її там  ще не було. Стара вона та розлога. Ніби царівнаусьго саду. Останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі —птахи. Щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої пригоди…   Ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла  свої ягідки, наше улюблене ласування.-Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.-Ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам — ніжним голосочкомвідповіла садова царівна. -Якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїлаб мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. Так яй стояла б в зажурі весь час.-Та ми ж друзі! І завжди будемо допомагати  один -одному! Ти для нас,як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі — веселозачиркали пташеки. — Тепер жодного дня більше не буде, коли б тижурилася. Завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.