Гумористичний твір невеличкий за обсягом

Тато з мамою збираються іти на ярмарок до Сігету. Господи, яка торадість для нас! Починаємо ковтати слину та облизуватись від згадки просолодку халву, глюкоз та бісквіти в позолочених папірцях. – На кого б малого залишити? – питається більш сама у себе мати. Цепро Іванка, бо я вже першокласник, нівроку! Коли вийду з школи, то першзупиняюсь дражнити Калаїшину собаку, поки бідна не захрипне гарчачи,опісля перехожу дорогу сисикатися з Семенишим гусаком, а вже потім іду вгості до старого Микити, який вгощає мене медом, поки я розказую йомувсі шкільні новини, бо старого Бджолу, як його прозвали хлопці, страхцікавить знати все. І ось, як бачите, поки доплентаюся додому, тато змамою могли б не з Сігету, а з Бухаресту повернутися. – Може, у Марії Гафіїної? – допомагає їй тато. – Та де? – махає рукою мама. – Відколи ці бешкетники взули її кота в горіхові шкаралупи ні чути не хоче. – А в старої Олени? – Ні та не захоче, бо носилися верхи на її козі. – А в Параски? – продовжує тато. – Глечик з молоком розбили. І так перелічили всіх сусідок, але на кого залишити Іванка – не знайшли. – Ну і славні в мене бахури, є чим гордитись, – погрозив нам тато пальцем. Янібито не побачив того, а Іванко ані пис... Запхав по лікті руки укишені і мовчки гойдає собі ногами та раз у раз на мене поглядає, немовхоче сказати: «Бач, яка я поважна особа, ось скільки клопочуть собіголови, поки вирішать на кого мене залишити». – А може б пішов зним у школу? – киває тато головою у мій бік. – Йому олівець та клаптикпаперу, і сидітиме тихо, як риба у воді, чи не так, Іванку? Іванкомовчки махає головою, що так, а мені приходить завити, як Николаїшинасобака. Знаю я те «як риба у воді», – лиш його зачепить якийсь хлопець,розквасить губи і верещить, як у зубного лікаря. Ще не встигли ми добре через поріг класу переступити, а вчитель до нас: –Сьогодні в нас відкритий урок, інспекція приходить аж з Бая Маре, то жмолю вас, діточки, будьте чемні та тихі, аби муху чути в класі, а коливже хочете щось сказати, то підіймайте гарненько два пальці вгору,добре? У нас від тої «інспекції з Бая Маре» аж мороз спиною поліз. Учитель повісив на стіну картину, на якій була намальована оса і, дивлячись на інспекторів почав: –Сьогодні будемо вивчати букву С. Ось тут на картині намальована оса, апід нею знаходяться три букви: буква О, буква С та буква А. Хто з васможе прочитати разом слово, написане під малюнком? Ми ні пис... Вчитель інспекцію питає, думаємо собі, бо інакше не радив був нам зберігати тишину, «аби муху чути в класі». – Ну, що написано під малюнком? – повторює вчитель. В класі, мабуть, ні одної мухи, бо інакше б її чути, така тиша. – Ну, тоді скажіть, що тут намалювано? – вказує вчитель на осу. Ми ні пис... А Іванко враз пирск, два пальці вгору. –О молодець! – похвалив його вчитель, і до інспекторів: – Він ще неходить до школи, – а потім до Іванка: – Ну, скажи нам, Іванку, щонамальовано на цім малюнку? Іванко надувся, як індик, і голосно крикнув: – Муха! Весь клас вибухнув сміхом,навіть учитель з інспекторами розсміялись, а Іванко вже квасить губи,ось-ось заверещить. Хіба не знаю я, те «тихо, як риба у воді»?