Уривок з художн.лiтератури з елементами опису мiсця i часу

"Тарас Бульба" автор Микола Гоголь:
Степ що далі, то все кращав.Тоді увесь наш південь, увесь той простір аж до 
самого Чорного моря був неторканою зеленоюпустелею. Ніколи плуг не переходив 
незмірними хвилями диких рослин. Самі лише коні,ховаючись у них, мов у лісі, 
витолочували їх. Нічого в природі не могло бутикращого за степ. Уся поверхня 
землі була немов зелено-золотий океан, по якомубризнули мільйони різнобарвних 
квіток. Крізь тонкі та високі стебла травипробивалися блакитні, сині й фіялкові 
волошки; жовтий дрок стримів своєю пірамідальноюверхівкою; біла кашка своїми 
шапками-парасольками рябіла на поверхні; занесенийбо-зна звідки колос пшениці 
наливався в гущавині. При тонкому їхньому коріннінишпорили куріпки, повитягавши 
шийки. Повітря було повне всякого пташиного співу тасвисту. В небі нерухомо 
стояли шуліки, розгорнувши свої крила і втупившиочі в траву. Ґелґіт диких 
гусей, що сунули стороною, відлунював бо-зна вякому далекому озері. З трави 
рівним помахом крил підіймалася чайка і,розкошуючи, купалась у синіх повітряних 
хвилях. Ось вона щезла у високості і тільки мрієчорною цяткою. Ось вона 
перекинулася на крилах і блиснула на сонці...Степи, степи! Які ж бо ви з біса 
гарні!..