Твір Сухомлинського про конвалії

Настала довгоочікувана весна. З-під землі зявилася зелена стрілочка. Вонашвидко розділилася на два листочки. Листочки стали широкими. А між ними зявився маленький, тоненький паро­сток. Він піднявся, нахилився до одно­го листочка й одного чудового ранку розцвів білими Дзвіночками. Це були Дзвіночки Конвалій.Білі Дзвіночки Конвалій побачив маленький хлопчик. Його вразила кра­са квітів. Він не міг відірвати око од них. Хлопчик простягнув руку, щоб зірвати квіти, на що ті прошепотіли:—  Хлопчику, для чого ти хочеш нас зірвати?—  Ви мені подобаєтеся. Ви дуже красиві. — відповів хлопчик.—  Добре, — сказали Дзвіночки Конвалій, тихо зітхнувши. — Зривай, але перед тим, як зірвати, скажи, які ми красиві.Хлопчик подивився на Дзвіночки Конвалій. Вони були прекрасні. Вони були схожі й на біту хмаринку, і на крило голуба, і ще на щось дивно красиве. Хлопчик усе це відчував, але сказати не зміг. Він стояв біля Дзвіночків Конвалій, зачарований їх красою. Стояв і мовчав.— Ростіть, Дзвіночки, — тихо ви­мовив хлопчик.Як ви думаєте, чому хлопчик зрештою не зірвав Конвалії?Чому в людей часто виникає ба­жання зірвати і забрати із собою кра­сиві квіти або рослини?Чи були у вашому житті моменти, коли вам хотілося зірвати якісь дуже красиві квіти, але ви стримували себе? Що ви відчували після цього?Що змінилося в душі хлопчика, коли він уважно подивився на Кон­валії?