Напишіть казку про чоловіка який почастував вовка хлібом

Один чоловік орав у полі. Приходи до него вовк і питає його:— Що ти робиш, чоловіче?— Орав, а тепер сів та й їм хліб.— Ану дай і мені. Хочу знати, чи він хороший. Той дав йому кусочок. Вовк з’їв та й каже:— Хороший. Як ви його робите?— Як роблю? Зараз орю і сію.— Як виорати і посіяти, то що, вже хліб?— Та нє, — каже, — чекай. Ти так скоро хочеш.— А що більше?— Заволочу.— Та й уже хліб?— Та нє, — каже, — почекай. Воно буде сходити, рости.— Та й виросте хліб?— Нє, — каже, — чекай. Це так скоро не буде. Воно буде достигати. Та й достигне.— Та й уже хліб?— Е нє, чекай. Треба його жати і в’язати.— То що, вже хліб?— Нє, — каже, — чекай. Треба ще поскладати його.— Та, — каже, — що, вже хліб?— Та нє.— А що ж ще?— Треба його повозити додому, дома змолотити.— Та що, вже хліб?— Та ще нє.— А що ж?— Треба його вивіяти.— А як вивіється, то вже хліб?— Е нє, чекай.— А що ж іще?— Завезти до млина та змолоти.— А як змелеться, то вже хліб?— Е нє, чекай. Треба привезти його додому. Жінка на сито висіє.— То вже, — каже, — хліб?— Нє, треба його розчинити.— А як розчинити, то вже хліб?— Е нє, як розчинити, то воно сходи.— І вже хліб?— Е нє, жінка його виробляє.— А як вироби, то же хліб?— Нє, треба накласти вогонь у печі.— То вже хліб?— Нє, чекай, треба добре напалити і посадити хліб у піч.— А як посадити в піч, то же хліб?— Е нє, почекай.— Е, як так довго чекати, то не треба мені хліба. Буду на м’ясі жити.І пішов вовк у ліс.