Усне висловлювання хліб мого дитинства

Послугуйте  нині  спільно  
один  одному  з  любові,  
на  єднаючому  хлібі  
запізнайте  радість  слова.  
Материнське  в  нас  —  довічне,  
як  довічні  ми  у  хлібі.  
І  зросте  з  рукоположин  
щедра  гілка  середлітня,  
щедра  пагоном  відвертим,  
що  вербою  проречеться.  
Це  і  буде  узголів’ям  
ластівкам  на  раювання,  
потім  сяде  рій-заблука,  
перемите  медом  листя,  
ляже  дерево  на  руки  
чистим  снігом  волокнистим,  
кільцюватиметься  пам’ять  
в  думах  ваших  з  кожним  роком,  
і  просвітить  жаром  сміху  
мед  крапчастий  змерхлі  щоки.