ДОПОМОЖІТЬ НАПИСАТИ РОЗПОВІДЬ ПРО ОДНОКЛАСНИКА

У школі я спілкуюся збагатьма дітьми. У нас дуже дружний клас. Ми часто збираємося вкого-небудь із нас вдома, іноді ходимо на дискотеки або в кіно. Алесправжніх друзів у мене тільки двоє. Вірніше, це друг і подруга — моїоднокласники Денис і Саша.

Дениса я знаю вже давно. Ми з ним ще здитячого садка дружили. А Саша прийшла до нас у шостому класі. Вонавиявилася товариською і швидко влилася в наш колектив. Дівчина весела,чарівна. У класі її люблять. Раніше Саша жила у Москві. Вона багаторозповідає нам про це місто, про своїх друзів, що там залишилися, їїдуже цікаво слухати. Ми з Денисом майже кожні вихідні влаштовуємо длянеї екскурсії по Харкову. Саша каже, що орієнтується тут уже не гірше,ніж у Москві. Я рада, що подружилася з нею. Іноді мені здається, що вонадуже нудьгує за своїми московськими друзями. Я не знаю, чи зможемо мизамінити їй їх, але намагаємося в усьому їй допомагати.

Денис,звичайно, часто відокремлюється від нас і проводить час зі своїмидрузями — хлопчиками. Але ми із Сашею на нього не ображаємося. Можливо, уних там справжня чоловіча дружба. Як би там не було, нас він ніколи незрадить, завжди підтримає. Ми із Сашою вивчаємо англійську мовудодатково, а в Дениса в ці ж дні тренування з баскетболу в шкільномуспортзалі, після яких він завжди нас чекає, щоб провести додому. Я знаю,він не дасть нас скривдити.

Я не уявляю собі, що буде,коли ми виростемо. Не хочу заглядати в майбутнє. Але моя мама каже, щодуже часто люди, які дружили в дитинстві, у дорослому житті сваряться,розстаються і при випадкових зустрічах навіть не вітаються один з одним.А я не вірю. Сподіваюся, що з Денисом і Сашою не розлучуся ніколи.