Образ Карла,в пісні про Роланда

Карл Великий- імператор франків, дядько Роланда в поемі. Історичний Карл Великий досить мало нагадує сивобородого, навченого роками й досвідом владику - у момент іспанського походу йому було всього 30 років, У поемі йому 200 років, і вигляд його підкреслено патріархальний, що типово для народних надань. У поемі також створюється гиперболизированное в дусі епосу подання про моці імперії Карла: поряд з областями, які дійсно належали імператорові франків або були їм завойовані, називаються ті країни й міста, які в імперію Карла не входили (Польща, Шотландія, Уельс, Англія, Константинополь та ін.) і навіть ті, які не існували в VIII в. (Нормандія).

Карл Великий виступає в поемі як втілення духу хрестових походів: діями його керує архангел Гаврило; подібно Ісу Навину, він зупиняє сонце, щоб встигнути покарати невірних; йому сняться віщі сни Взагалі, через всю поему проходить паралель із євангельською притчею про Христю. Дванадцять перів уподібнюються апостолам, зрадник Ганелон якоюсь мірою прирівнюється до Іуди, а в поводженні самого Карла часом проступає мученицька покірність долі: “Я не можу потоки сліз стримати! /Граф Ганелон людей моїх погубить, - /Сьогодні вночі ангел мені з’явився/ И віщий сон виявив очам моїм”.