Протиставлення образiв Рафаловича i Стальського
Образом старого селянина, який, шукаючи худобу, заблукав на власнійниві, романіст символічно вказував на безпросвітність усього нашогонароду, змученого віковими стражданнями, соціальним і національнимпригніченням. Це український народ ніяк не може втрапити на свій шляхвизволення і стоїть у тумані на полі «між минулим і будущим... і незнає, куди йому йти, не має сили ані надії дійти до цілі». Знаємо, що доцієї теми письменник звертався неодноразово, вона йому постійно боліла,штовхала на пошуки розвязання складної політичної проблеми. Отож і вцьому романі Франковисловлює сподівання, що інтелігенція, як освічена верства народу,покликана вказати шляхи до кращого майбутнього. Потрібно згуртуватиселянство, підвести його до організованого захисту своїх насущнихінтересів. Саме в такому аспекті розгортається громадська діяльністьРафаловича.Роздуми і дії Євгенія переконують, що, створюючи цей образ,письменник висловлював власну програму поліпшення селянського життя,ролі в цьому процесі радикальної, національно свідомої українськоїінтелігенції. В істинності цієї тези переконує не тільки публіцистикаФранка, його філософські та соціологічні розвідки, а й вся його художнятворчість. Рафалович докладає неймовірних зусиль, щоб організуватиселянське віче, де б хлібороби мали змогу виступати перед громадою,доводячи необхідність давати відсіч лихварям, паразитуючій шляхті,корумпованим чиновникам. Адвокат розумів, що обраний ним шлях є довгим іскладним. В умовах тотального визиску безправних, неосвічених селяннавіть така нескладна справа, як скликання зборів, ставала важелезнимтягарем. Рафаловичу здавалося, що він наважився зрушити з місця камяну гору. Він знав, що взявся за працю невдячну, однак розумів, що, крім нього, не було кому її виконувати. Рафалович подолав першу перешкоду. Зневіра в очах селянпоступилася місцем іскоркам оптимізму. Все ж не потрібно ідеалізуватиФранкового героя. Ще за життя автора роману критик М, Євшан назвавРафаловича трагічною постаттю в тих умовах. Цю думку поділяє й нашсучасник В, Панченко, вбачаючи в трагізмі Франкового героя кількавідтінків — його самотність, нещасливе особисте життя, усвідомленнянеобхідності «Сізіфових зусиль», щоб вивести народ з неволі. Усе ж«Перехресні стежки» — твір епохальний. У ньому виразно намітилисяхудожні пошуки письменника в поглибленні соціально-психологічногодослідження життя, у розвитку соціально-філософської течії вукраїнському реалізмі.
