Скласти діалог з однокласником на тему" Ветерани війни", використовуючи такі фзареологізми:засукавши рукава,поклавши руку на сердце, власне кажучи, не шкодуючи сил, зважаючи на обставини, не моргнувши оком, не довго думаючи. Можно пожалуйста не из Интернета( если есть)!!!!

На уроці укр. літератури ми вивчали письменників-патріотів. А йшовши додому, ми з подругою вирішили поспілкуватися на тему патріотів минулого, тобто про ветеранів:
-Колись тато мені розповідав, що полюбляв розповіді свого дідуся у дитинстві. Я також полюбляю слухати ті оповіді, але найбільше я люблю слухати про війну і її людей.
-Так це й не дивно. Я також полюбляю такі розповіді. Але більше мені подобається читати про воєнні роки. Твори можуть повністю відтворити події минулого.
-А чим саме вони тобі подобаються? Я, наприклад, полюбляю їх за мужність і патріотичність ветеранів, бо лише справжні патріоти могли так мужньо захищати свою країну.
-Так, це справді героїзм! Ветерани завжди не шкодуючи сил і не зважаючи на обставини були готові захистити Батьківщину. До речі, я згадала ту оповідь, що колись розповідала мені прабабуся. Коли вона була малою, у неї була найкраща подруга - Оленка. Так ось, у ті роки була Друга Світова Війна, отож їх дитячі роки проходили не найкраще. Колись Оленка з її молодшим братиком опинилася у пастці - їхню хату охопило полумя. А один з ветеранів, не довго думаючи, кинувся їх рятувати. Так ось, він навіть не моргнувши оком урятував обох дітей.
-Ого! Яким треба бути мужнім! Яким відважним! Він же міг позбавитися життя!
-Так, а ми зараз навіть і не зважаємо на це. Мабуть, ми - це останнє покоління, яке побачило ветеранів. Коли лунає гімн - вони, поклавли руку на серце, з гордістю за свою батьківщину очікують його закінчення. І це не зважаючи на їхню старість, хвороби і травми.
-А сучасне покоління не може навіть 5 хвилин зачекати, що ж уже казати про покоління майбутнього...
-Сподіваймося на краще, бо лише так ми зможемо зберегти наш народ і країну! І треба поважати ветеранів, бо це вони врятували нашу країну від "смерті".
-Так, і нехай у наших серцях також палає вогник надії і любові до рідної землі!