Відгук на картину Т. Шевченка "Катерина" напишіль будь ласка.

Картина Т. Шевченка "Катерина" вважається першою в українському мистецтві твором "заангажованого", "ідейного", "тенденційного" мистецтва.
    На картині зображено побутову сцену з життя українського села першої половини ХІХ століття. У цьому переконує і одяг селян, і типовий пейзаж з характерними деталями - вітряком на могилі та силуетом ще однієї могили в степу. За одягом москаля доволі істотно уточнюється час дії - 20-30-і роки ХІХ століття, коли йшли наполеонівські війни.
      Опущені очі босої Катерини не прикриють її сором і не відтягнуть час неминучої і страшної розплати за спільний гріх.      Святковий одяг Катерини посилює драматизм твору, навіює гіркі роздуми над її долею, не дає підстав сподіватися на диво. 
     Драматизм картини ще й у тому, що Катерина - далеко не красуня. Її обличчя, стан свідчать, що це звичайна дівчина, уся привабливість якої - у її юності, свіжості, "добрій славі". І все це принесено в жертву розпусному москалеві.
    Образ дідуся, майстра з виготовлення ложок, є типовим. Він став носієм нового змісту, відповідаючи на основне питання: "Чи довго ще на сім світі катам панувати?".
     Символом розлуки з дівчиною став вершник, який верхи скаче в далекий похід, про що інформує така деталь у його образі, як порожні піхви. 
     Т. Шевченко досконало змалював прекрасний пейзаж. Він складається з окремих мікрообразів: зелений дуб, висока могила, вітряк на могилі, розлогий степ, широке небо, верстовий стовп. 
    Ці стовпи зявилися за Катерини ІІ, яка після знищення Гетьманщини наказала переміряти шляхи України. У часі це збіглося з остаточним закріпаченням українських селян, для яких ці дорожні знаки стали символами поневолення України і ненависного кріпацтва.
   Віття розлого дуба нависає, як грозова хмара над усіма, за винятком москаля. Саме від цього дуба відламалась вітка й відірвався листочок, на який мимохіть наступила Катерина, не звернувши уваги на цей символ долі. Колоски в поросі символізують неврожай, лиш приреченість дитини дівчини на лиху долю.
     Світло у картині є основним ресурсом і прийомом образотворення, вираження, акцентування, експресії. У промінні сонця - Катерина і селчянин (дідусь). Якби Катерина ступила крок уперед, вона б канула у власну пітьму, у прірву. Селянин створює ефект воістину іконної аури в сонцесяйному українському світі. Обєднання в одне ціле образів неба, хмаринок і степу складають український світ, якому протиставлено темний світ московсько-імперського зла, знаками якого виступають макрообраз офіцера і мікрообрази верстового стовпа та похідної колони москалів.
    Сьогодні картина зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка