Опис білки в науковому стилі

Білки - рід гризунів, сімейства білячих. Крімвласне роду білками називають ще цілий ряд представників сімействабілячих з родів - бурундуковие білки, пальмові білки та багатьох інших.Етод рід обєднує в себе близько 30 видів, поширених в Європі, Північнійі Південній Америці і в помірному поясі Азії.
Має видовжене тіло зпухнастим довгим хвостом, вуха довгі, колір темно-бурий з білимчеревцем, іноді сірий (особливо взимку). Водяться всюди, крім Австралії.Білка є джерелом цінного хутра.
Уявлення про білку відповідає взагальних рисах всіх 30-ти видів цього роду. Довжина тіла білок буває20-32 см, довжина хвоста 19-31 см. Маса від 180 до 1000 г. Забарвленняваріює не тільки від виду до виду, але і в межах одного виду залежно відрайону, сезону, віку або просто від індивідуальності звірка. Звичайнабілка може бути рудою, попелястою, майже чорної і т. д. Більшість видівSciurus не має пензликів на вухах. Вони є лише у звичайної білки і впівнічноамериканської. Білки помірних широт два рази на рік линяють, алехвіст линяє за цей період тільки один раз. Зимове хутро у білок зхолодних районів сильно відрізняється від літнього. Всі білки харчуютьсярізноманітним рослинним кормом: деревними насінням, ягодами і фруктами,горіхами, грибами, нирками і пагонами, корою і лишайниками. Дорослинної їжі додаються тваринні корми: комахи та інші дрібнібезхребетні, яйця птахів, ящірок і змій, пташенята і навіть дрібнігризуни і ящірки. Звичайна білка, як і інші види цього роду типоводеревна тварина. Вона чудово лазить по гілках і легко перестрибує зодного дерева на інше. У разі необхідності білка може без шкоди для себестрибнути з вершини високого дерева на землю. Білка влаштовує гніздо вдуплах або гілках дерев. Гніздо з гілок має форму кулі з бічним входом.Зсередини таке гніздо (гайна) вистелена мяким рослинним матеріалом.Відомі випадки пристрої білками своїх сховищ в шпаківнях і навіть вбудівлях людини.

Звичайна білка, а також північноамериканськісіра білка і лисяча білка два рази на рік, протягом весни і літа,приносять дитинчат. Вагітність триває від 38 до 44 днів. У звичайноїбілки в одному виводку буває від 3 до 10 білченяти. У сірій білки від 1до 5, частіше всього 3-4. Саме ця кількість характерно для переважноїбільшості видів цього роду. Більчата зявляються на світ сліпими іголими. Протягом 6 тижнів вони перебувають у гнізді, харчуючись молокомматері. Коли самка відлучається з гнізда, вона накриває дітей мякоївистилки. Тому при будь-яких спробах вигодувати білченяти штучно, задопомогою соски, слід памятати про необхідність для них постійнотеплого притулку. Через місяць після народження більчата відкриваютьочі. Вони стають дорослими через 10-12 місяців після народження. Длядеяких південних видів білок, зокрема для мешкає у нас в Закавказзіперської білки, вказується до трьох виводків на рік. Різні види білокпоширені майже по всіх лісах півночі Азії і Європи, а також представленівеликою кількістю видів в Північній, Центральній і Південній Америці,від Канади до Аргентини. Багато хто з нас звикли повязувати образ білкиз хвойним засніженим лісом. Це справедливо лише частково. Так, перськабілка характерна для горіхових і каштанових лісів за участюрізноманітних плодових порід. Латинська назва цього виду перекладаєтьсяяк «ненормальна білка», що повязано з відсутністю у неї у верхнійщелепі малого Передкорінні зуба. Перська білка поселяється в дуплах абонавіть у притулках на поверхні землі, під корінням великих дерев.

Переважноз листяними породами повязана сіра білка. Багато ж тропічні види -звичайні мешканці вічнозелених або частково листопадних (в сухий сезон)тропічних ландшафтів з пальмами, ліанами і ін Звичайна білка останнімчасом акліматизована в лісах Криму, Кавказу і Тянь-Шаню. У багатьох цихмісцях вона швидко розмножилася і навіть подекуди шкодить садам і лісах.Сіра білка завезена у XVIII ст. до Великобританії. З тих пір вона тамшироко розселилася і стала витісняти споконвічного мешканця звичайнубілку (англійці називають останню червоною білкою). Багатьох білокпомірних і північних широт промишляють через їх шкірок. Особливуцінність представляють білки-телеутка. Так називають великих, переважносерохвостих білок. Забарвлення зимового хутра телеуток дуже світла,сріблясто-сіра, пензлика на вухах руде або чорнуваті. Телеутка - це неокремий вид і навіть не підвид (серед них виділено два підвиди), абільш-менш однорідна за якістю хутра група всередині ареалу нашоїзвичайної білки. Майже всі білки, навіть живуть у тропіках, запасають удуплах або під корінням дерев та в інших затишних місцях різний корм,який використовують в найбільш голодний сезон. Звичайна білка в рокиневрожаю шишок та інших деревних насіння може здійснювати далекі масовікочівлі. За врожаю шишок можна передбачити «урожайні» по білці роки. Набілок полюють не тільки через хутра. У тропіках, де шкурка білок непредставляє цінності, більшою мірою їх переслідують через смачногомяса.