Твір-мініатюра"Мова-душа народу"

Любов до рідної мови, любов до рідноїБатьківщини – невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людськихсерцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу.Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловивлюбові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не буложодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій.Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньомуневіддільною від долі української мови.Мова – це душа народу. Немовля зперших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім,підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова,які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимосьсхожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.Мелодійна та неповторна українськамова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слованашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.