Твір-опис зовнішності людини

Кажуть, що обличчя — дзеркало душі людини. І це справді так. Япереконуюсь у цьому, коли дивлюся на свого товариша. Його привітневідкрите обличчя завжди випромінює якусь доброзичливість. На вигляд вінзвичайний хлопець. Обличчя довгасте, худорляве, засмагле на сонці.Високий лоб, зверху до якого легенько прилягає зачесане набік короткопідстрижене густе чорне волосся. Ніс прямий. Широкі чорні бровирозлітаються на переніссі, мов у польоті пташині крила. З-під нихдивляться великі круглі сині, як літнє небо, очі. Погляд їх розумний,добродушний, прямий і відвертий, як у кожної чесної людини. Та доситьякоїсь навіть найменшої несправедливості, як погляд різко міняється. Очістають гнівними і пронизливими. Товариш мій середнього зросту, широкий уплечах, дужий, спритний, витривалий, бо постійно займається спортом.