Твір-опис про весну

Ще зовсім недавно сонечку було важко дотягнутися до землі крізьволохаті, сіро-сині, неначе брудні, вологі хмари. Ще зовсім недавнобіліли подвіря сріблястим снігом. А сьогодні біліють своїм святковимвбранням вишеньки і яблуньки, грушки й сливки, неначе наречені. Акрасені-каштани у відповідь на сліпучо-білий, такий чистий цвіт «дівчат»викинули свої свічечки-пірамідки з жовто-червоною облямівкою. Та йберізка цієї весни майже не відстає від найновіших тенденцій моди: у неїцьогосезонна сукня із жовто-зеленого бісеру, що нагадує різної довжинисережки, які кокетливо звисають або гойдаються, коли їх, нібиненавмисно, займає вітер-пустун. Черемха знову буяє цвітом і пахощами,які ні з якими іншими не сплутаєш. Мабуть, то справжні французькіпарфуми, які Весна привезла з самого Парижа. Лише старі дуби якось не зорієнтувалися, що цієї весни одягти. їм,дідусям, ще не зрозуміло, чи то вже справжнє і сило, тому так довго ісвітять своїм кістяком у лісі. А яким килимом Весна вистелила землю: назеленому тлі — то жовті цяточки кульбаби, то сині рясту або проліска, тотемно-фіолетові курячої сліпоти. Все навкруги дихає свіжістю тамолодістю весни.