Твір "Сенчик" сос срочно сос сос

Я відчинив двері на дзвінок. За дверима стояв захеканий мій друг –п’ятикласник Ігор. Ігор дуже любить тварин і пташок. Я подарував йомумаленького їжачка, і хлопець приручив його так, що їжачок бігає за ним,як цуценятко. Була в нього ручна галка, що завжди сиділа в хлопця наплечах. Ще Ігор – власник голубів, що живуть у нього під ліжком. Колимій друг зайшов, він подав мені невелику торбинку, в якій лежаламалесенька пташка. Це одна з найменших наших синичок, яка зветься голубасиниця. Але київські птахолови називають її сенчиком. Звідки пішла цяназва, не знаю, але яка ласкава, пестлива назва! Правда, сенчик дужегарний. У нього тім’я і потилиця блакитно-сині, вузенькі смужки наддзьобиком і над очима білі, вуздечка, смужки за оком і верх шиїтемно-сині, животик і груди жовтуваті, хвіст і крилазеленкувато-блакитні. Отак розцяцькований наш сенчік! До того ж вінметкий, непосидячий, цікавий, як сам Ігор. Секунди не посидить спокійно.Так сенчік став хазяїном квартири. Він увесь день літає з кімнати вкімнату, залітає у кухню і все підбирає якісь крихти, аби поїсти. Йомухочеться все бачити і знати, бо він дуже цікавий. Усі полюбили сенчіка,хазяїна квартири. А Ігор щодня забігає провідати свою веселу, жвавупташинку (За О. Копиленком).