Твір-роздум у художньому стилі про вчинки людей.

Останнім часом я помітила, що моїоднокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки нашиходнолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїхровесників замислитися над тим, що сталося.

Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. ізнашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що заІгорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб осьтак... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім булоприйняте рішення.

На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися вдві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми,доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігорплакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далівін підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками,своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що цебуде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навітьсам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.