Твир видгук лелечий суд
Якось восени я йшов полем і побачив: на великому лузі зібралося багатолелек . Вони утворили коло, а в колі тім з опущеною головою стояв один,красень, і слухав стрекотливу, тривожну мову своїх побратимів. Коло тозвужувалося, то знову розширювалося, одні поступалися місцем іншим. Буласаме пора відльоту лелек , і вони, певно, так я думав, зібралися на цейлуг з навколишніх сіл і гаїв, щоб звідси разом вирушити в далеку путь.Спочатку я гадав, що в центрі стоїть їхній ватаг, але невдовзі відкинувцей здогад. По якомусь невловимому знаку всі лелеки піднялися, а вінзалишився, він навіть побоявся підвести голову. Вони зробили над нимпрощальне коло і полетіли.
Він не стрекотав, не бився об землю, непросив прощення чи помилування. Він стояв, убитий горем. Тільки тепер яздогадався, що відбувся лелечий суд — можливо, найсправедливіший іводночас найжорстокіший з усіх судів . Осуджений не рухався, неворушився, аж поки його побратими зникли з видноколу. Потім уже вінпіднявся і полетів у протилежний бік. Його покинули, йому заборонилилетіти з ними, і він залишився в самотині...
Виявляється, він незагинув. Його підібрали діти, не знаючи про те, що він учинив злочин,відігріли, привчили до іншого життя, назвали його Халимоном.
Лелеки,що восени прилітали, виводили діток, знову відлітали, а Халимон усе живсамітником і більше ніколи не піднімався в небо.
Зовсім випадково ядовідався, за що покарали лелеку. Може, то просто людська вигадка, аможе, й правда — не знаю. Люди часто, коли достоту не знають, як булонасправді, вигадують свою історію, свою легенду.. .
Мені розповіли,що того літа в сусідньому селі під час грози блискавка підпалила хату,на якій багато років жили лелеки. Господар хати майже з вогню винісдітей і дружину. Він же, лелека, рятуючи себе, відразу полетів геть одпожежі, забувши про свою родину. На виручку прилетіли інші лелеки, алевже було пізно — мати з двома маленькими нелітками загинула у вогні.Лелека все літо ховався, а коли настала пора вильоту, він тихенькопристав до зграї, але там його упізнали й осудили на вічну самотність.
