Переказ художнього твору Соловейко

За садом китайського імператора починався ліс, а в лісі жил соловей, який співав такдобре, що навіть бідний рибалка забував про свій невід, але потім знову брався за своєсправа і не думав про соловя до наступної ночі. Мандрівники говорилищо соловей — краще, що є у імператора. Дізнавшись з книг про соловя, имераторпобажав увечері слухати його і віддав наказ важливому першому міністрові. Міністр опитав увесьпалац — ніхто не знав про такого птаха. Після загрози відлупцювати палицею по пятахпридворні заворушилися активніше, і, нарешті, маленька посудомийка, що живе з хворою мамоюбіля самого моря, змогла показати соловя. По дорозі до нього придворні приймализа соловїну пісню то мукання корови, то квакання жаб; коли ж дівчинка вказалана маленьку сіру пташку, придворних не вразило його бідне одіяння, зате пісня привелау захват.Коли соловей з великою помпою стиглий в палаці, у імператора на очах виступили сльози.Кращої нагороди соловей і не бажав. Пташка стала дуже популярною і оселиласяу палаці, під наглядом слуг. Одного разу японський імператор прислав в подарунок колезізолотого соловя, усипаного коштовними каменями, який умів співати 1 пісню з репертуаруживого птаха. Соловей відлетів, і іграшка була обсипана почестями. Тільки бідні рибалки визнавалищо іграшка тільки схожа на живого соловя.Через рік золотий птах зламався — стерлися зубці на коліщатках — і вийшов указзаводити його тільки раз в рік. Через 5 років імператор смертельно захворів. Він бачивяк Смерть сидить на його грудях, а страшні пики навкруги навперебій шепочуть:«А памятаєш?…» Іграшка мовчала на своїй шовковій подушці — нікому було завестиїї. Раптом зявився соловей, який своєю піснею змусив смерть повернутися на кладовищі.У нагороді соловей попросив лише не розповідати іншим про те, що прилітатимедо імператора, а також не розбивати іграшку, яка вірно служила.