Твір про зиму з елементами звертання
Майже кожний вихідний ми проводимо в лісі, там у нашої родини єсвої заповідні стежки. Входячи до лісу, ми вітаємо знайомі дерева.Навіть дали імена деревам, що приглянулися нам. Віковий дуб-богатир маєімя казкового царя Берендея, берізку назвали Снігуркою. А отялинки-підлітки уздовж стежини до лісового озера Чорне одержали імяПодружки-Зеленушки. Одного разу ми допомагали працівникам місцевоголісництва збирати жолуді. їх потім відправили в інші лісництва дляодержання саджанців дуба.
Узимку дуб Берендейспить, але, коли доторкнешся рукою до його стовбура, відчуєш, що коратепла. У її складках знаходять притулок різні комахи, а наст під дубомзасипаний коричневим різьбленим листям. Вітер сухе дубове листя піднімаєі заносить у ялинник. Воно, начебто новорічні прикраси, причаїлося ухвої ялинок Подружок-Зеленушок. Крім дубового, у ялинкових гілкахховається й сухе листя беріз, кленів, осик. А влітку Подружки-Зеленушкиздаються непоказними, інший гість лісу найчастіше не зверне на нихуваги. Хіба можуть вони зрівнятися з величним дубом Берендеєм або зкрасунею берізкою Снігуркою!
Узимку всезмінюється. Темна зелень хвої привертає до себе погляд, вона нібизігріває тебе в холоднечу. От ми й вирішили напередодні Нового рокуприкрасити Подружок-Зеленушок різнобарвним серпантином. Як же ми буливражені, коли, прийшовши в черговий вихідний до лісу, не побачили назвичному місці одну з Подружок-Зеленушок. Ялинку хтось зрубав... Напеньку лежала лише сумна сніжна шапка, на сусідній ялинці сиділи,настовбурчившись, горобці. Здавалося, вони теж сумували разом з нами.Ми, звичайно, прикрасили серпантином ялинки, що залишилися. А колиповерталися додому, купили в магазині невеличку ялинку в діжці. Вона щетака маленька, що прикрашати її ми не стали. Зиму вона проведе в нашійквартирі, а навесні ми віднесемо ялинку до лісу й посадимо замістьзрубаного дерева. Буде Подружкам-Зеленушкам нова сестричка.
