Твір - роздум на тему : тополя

У кожного народу є свої улюблені рослини. В українців здавна дуже поважають ялину, вербу, дуб. Неможливо уявити собі українське село без калини біля криниці, без чорнобривців і мяти під вікном. Образ України — це також тополя над шляхом.



Це таємниче поетичне дерево, що часто згадується в народних піснях, легендах як "сокорина". Тополями, особливо білими, та їхнім різновидом — згаданим уже осокором — обсаджували шляхи і садиби. Іноді тополі ще називали яворами. Зараз, їдучи степовою дорогою, неодмінно побачиш тополі, що бовванять вдалечині.



Тополя — один з улюблених образів української народної творчості. Він є символом краси і кохання.



Звичай вшановувати дерева, в тому числі й тополю, зберігся до нашого часу в обряді Зелених свят, коли дівчата водили "Тополю" або "Вільху".



Прикрашаючи хати й подвіря, дівчата з піснями водили по селу прибрану зеленню дівчинку — "тополю". Усі співали:



Стій, тополенько, Стій, не розвивайсь, Буйному вітроньку Не піддавайсь.



Образ дівчини-тополі можна зустріти, наприклад, у баладі Т. Г. Шевченка "Тополя". Дівчина, довго чекаючи свого милого, перетворилася на тужливу тополю, випивши зілля бабусі-ворожки:



Зілля дива наробило — Тополею стала. Не вернулася додому, Не діждала пари; Тонка-тонка та висока — До самої хмари.



А Леся Українка у вірші "Красо України, Поділля!" чудово змальовує український пейзаж:



Он де балочка весела, В ній хороші, красні села, Там хатки садками вкриті, Срібним маревом повиті, Коло сел. Стоять тополі, Розмовляють з вітром в полі.



Тополя використовується і в господарстві як будівельний матеріал. Мяка деревина тополі йшла на виготовлення човнів. Із цього дерева отримували жовту фарбу, а кора тополі використовувалася при вичинці.