Твір на тему село у якому я живу

Маленька крапелька величної держави -                         моє село, багато є таких!                         Зазнало лиха, бідувань і слави                         Воно живе і вічно буде жить!       Нашому селу літ триста пятдесят, різні версії є про його назву.       Що чумаки возили сіль із Криму й заїжджали часто у корчму. І що перший переселенець дав назву свою. Що княгиня Софія Кантимирівна правила нашим селом. Мала маєток, Роганку-річку, а в ній карасі, і лини, й окуні. І церква теж була. І люди добрі, прості, роботящі, умілі та тямущі. І пісня сходила із уст сама.       Мала Рогань, так звуть моє село, зручно примостилося біля швидкоплинної річки, затіненої верболозами.       Це частина моєї рідної Вітчизни, покровителька батьківського роду, моя відрада і надія, мої сподівання і звертання. Село добрих і працьовитих людей, які прагнуть зробити його зручним і впорядкованим.       У ньому я народилася, пішла до школи, тут моя рідня, друзі і знайомі, тут і доля моя.       Дуже гарне село навесні, коли цвітуть сади, і влітку, коли будинки потопають у зелені і квітах.       Через усе село вюнко вється, мов стрічка, бруківка-шлях, що єднає нас і місто Харків.       Я живу і снюся своїм селом, воно в мені, бо будить думку і гріє душу, дороговказ і майбуття моє.      Я уособлюю Малороганську землю, що повнить світлом наш небокрай, чесних, порядних людей і є дивом калиновим, чарами барвінковими...