Твір з дієприкметниками (1 стр мінімум)

Зараз січень-середина зими. Зранку світить яскраве сонце на блакитномучистому небі. Сніг переливається різнобарвною веселкою, легкий морозець.У такий день приємно стати на лижі і піти до зимового казкового лісу.Тут надзвичайно тихо.Таємниче стоять ялини, закутані в теплу білу шубузі снігу. Дмухнув легкий вітерець, з найближчою гілки осипався сніг.Пролетіла велика ворона і змахнула сніг на доріжку. Я йду вздовж узліссяі насолоджуюся цією суворою та казковою красою. Здається, все завмерлонавколо, але це оманливе враження. Десь на верхівці сосни метушитьсябілка, далеко прошмигнув заєць-біляк. Зима диктує свої закони, але життяне зупиняється ні на хвилину, мешканці лісу зайняті своєю повсякденноюроботою. Я теж іду додому-пора готуватися до навчального тижня. Розпалзими. Холодно, вітряно. Як добре, що сьогодні неділя і не треба нікудивиходити. Я підійшла до вікна, щоб подивитися температуру на градуснику.Мінус десять. Навіть здригнулась, подумки уявила, як пробирає до кістокцей пронизливий вітер. У нас під вікном росте горобина. Вона помітнорозгойдується під натиском вітру. Раптом її обліпила зграя снігурів.Вони діловито розсілися на гілках, озирнулися на всі боки і сталиклювати яскраві соковиті ягоди. Дерево велике, яскраво-червоних кистейдостатньо, тому птахи не метушаться, всім вистачає. Снігурі наклювалисявдосталь і вип’ятили яскраво-червоні грудки, як на виставці. Напевно,вони чекали команди ватажка. Відпочивши після ситного обіду, птахивідлетіли. А я здивувалася-дерево було сіре, не залишилося жодногочервоного грона. Як добре, що є такі зимові їдальні для наших птахів!